Замальовки - це невеликі прозові   твори,   що вміщують короткі думки,  які виникають, коли ви бачите якусь ситуацію чи панораму. Їх девіз: "Менше слів, більше емоцій та почуттів"

                 Я стою під дощем. Навколо мене немає жодної людини, а я чекаю. Чекаю, коли під вагою теплих крапель жовто-червоний кленовий лист впаде мені під ноги і весь залитий сльозами бездушно видихне останню порцію спогадів про тепле літо… Він падав дуже довго, кружляючи в повітрі, мов не хотів лежати на землі, а бажав залишитися на тонкій гілочці дерева. Де-не-де ще залишались зелені листочки, але красива осінь вже вишивала клени червоним, жовтим, срібним, золотим.

Етюд – це невеликий літературний твір, присвячений якому-небудь окремому питанню; невелика частина художнього твору (його деталь), що може існувати окремо

                                    Весняний передзвін

                                                 Етюд

Надворі якось непомітно потеплішало, повітря стало якесь по-особливому прозоре, дзвінке. 

Це   ще й не тепла весна, але вже й не зима. Сніг почав помітно сірішати, танути. 

По дорогах, куветах, рівчаках біжать струмки, співаючи свою весняну мелодію. Які 

вони швидкі, веселі. Ось із дерева зірвався вцілілий торішній листок, важко, 

повагом погойдався в повітрі й сів якраз на дзюркотливе плесо струмка. Вода миттю 

підхопила його, покружляла, збризнула прохолодою… І поплив листочок, похитуючись 

від вітру, наче кораблик.

Довго стою на ґанку, не наважуючись порушити весняне чаклування. Кап-кап, кап-кап…

Що це за звуки? Аж ось я побачила, як із-під даху будівлі звисають бурульки. 

Звідки вони взялися?

Які ж вони чудернацькі! Немов зроблені з кришталю. Довгі, рівні. А ці ось 

коротенькі, пузаті… Висять донизу головою й байдуже…  Коли дивишся на них з одного 

боку, то здається, що виблискують якимись срібними розсипами, а з іншого – дивовижно

 віддзеркалюють сонячне проміння й щедро  розсівають веселкові краплинки. 

Сонечко пригріває все більше й більше, і бурульки починають плакати. Ось 

з’являється маленька краплинка, видувається, більшає, починає сповзати донизу…

 Її наздоганяє інша, ще більша. Мить – і краплинка стає одна, велика, пузата. Вона довго 

звисає з бурульки, ніби видивляючись, куди приземлитися, а потім повільно падає на землю.

 І тоді, коли вона летить, стає схожою на невеличку срібну намистинку.

Одна краплинка впала на землю, друга, третя… Ось уже з них утворилася ціла 

калюжка. Крапельки вистукують по землі по-різному, утворюючи різноголосий 

весняний передзвін. І від тієї мелодії стає так тепло та легко на душі… Весна прийшла!

Образок – це невеликий прозовий твір, часто близький до нарису, побу- дований на матеріалі якогось життєвого факту.

Дихав травень

Образок

Я так старався! Я добирав слово до слова, барву до барви — хотілося розповісти про цей 
зелений день, про цей молодий луг, про нагідки в осоці й рудого джмелика на квітці. Була мить,
 коли здавалося: схопив!

І щось бентежне затіпалося в грудях. А товариш, з яким удвох рибалили, безцеремонно 
перервав мою розповідь:

— Тш-ш-ш!.. Ти чуєш? Травень дихає...

Бринів рудий джмелик на нагідці - бринів молодий луг. Сміявся, вигравав, переливався
 міріадами іскорок, дихав до запаморочення п'янко й лоскітно зелений день.

І мені болем заболів безпомічний шурхіт паперу в руці.